Що активоване вугілля прибирає з води, а що ні?
Прибирає: вільний хлор і діоксид хлору, надлишковий озон, хлораміни (повільніше), хлорорганіку — хлороформ та інші тригалометани, розчинену органіку, пестициди, нафтопродукти в малих концентраціях, присмаки, запахи й кольоровість. Не прибирає: солі жорсткості, залізо й марганець у розчиненій формі, нітрати, сульфати, загальну мінералізацію. Вугілля — сорбент органіки й відновник окисників, а не пом'якшувач і не знезалізнювач.
Кокосове чи кам'яновугільне — що краще?
Залежить від задачі, але для питної води й напоїв кокосове зазвичай виграє. У довідковій літературі різниця оцінюється прямо: за здатністю знімати залишковий хлор, озон і органіку кокосові марки ефективніші за кам'яновугільні в 2–4 рази. Друга причина — чистота: у паспортах Jacobi зольність кокосового AquaSorb CX-MCA обмежена 4%, а кам'яновугільного AquaSorb 1000 — 15%. Кам'яновугільне натомість має ширші транспортні пори й краще бере велику молекулу — гумінові речовини, барвники.
Що таке йодне число і на що ще дивитись у паспорті?
Йодне число — маса йоду в мг, яку адсорбує 1 г вугілля; воно характеризує обсяг мікропор, тобто здатність брати дрібну молекулу (хлор, хлороформ). Метиленове число показує мезопори — велику молекулу. CTC — активність за чотирихлористим вуглецем. Крім них дивіться зольність (чим менша, тим чистіше вугілля), твердість (від неї залежить, скільки матеріалу піде у промивку) і вологість. Орієнтир: йодне число 850 мг/г — це середня активність, 1000 мг/г і вище — висока.
Скільки вугілля треба на мою продуктивність?
Рахують не за швидкістю фільтрування, а за об'ємним навантаженням — скільки об'ємів води проходить за годину через один об'єм вугілля. Для дехлорування довідники дають 5–15 об'ємів/год, для сорбції органіки з питної води — 5–10, для стічних вод — не більше 3. На 2 м³/год це відповідно 133–400 л завантаження. Порахуйте свій вузол: якщо в балоні 70 л вугілля, а через нього йде 2 м³/год, навантаження становить майже 29 об'ємів/год — утричі вище норми для надійного дехлорування.
Чому вугілля треба міняти, якщо його промивають?
Бо зворотна промивка знімає лише затриманий бруд, а не відновлює сорбційну ємність. Пори поступово заповнюються органікою, і настає проскок. Промислова регенерація можлива — термічна, випалюванням органіки при 800–900 °C, — але вона потребує спеціальних печей і супроводжується втратами вугілля 10–12%. На об'єкті завантаження просто замінюють; типовий ресурс у наших вузлах — 1,5–2 роки, далі за фактичним проскоком хлору чи поверненням запаху.
Чи можна ставити вугілля відразу на свердловинну воду?
Ні, і це найдорожча помилка в цій темі. Виробники обмежують вміст зависі перед вугіллям: зазвичай не більше 10 мг/л, а за нормативами водопідготовки — не більше 1,5 мг/л. Завись забиває шар механічно, а залізо й органічні пластівці «садять» поверхню зерна, і дорогий сорбент починає працювати як поганий механічний фільтр. Перед вугіллям завжди стоїть механіка, а якщо у воді є залізо — вузол знезалізнення.
Чому після вугільного фільтра потрібне знезараження?
Тому що вугілля знімає з води залишковий хлор — тобто саме той бар'єр, який стримував бактерії. До того ж пориста поверхня з накопиченою органікою є ідеальним носієм для мікрофлори: у літературі шар вугілля прямо називають біологічно активним. Довідники формулюють це як вимогу: після фільтрування на активованому вугіллі знезараження води питного призначення обов'язкове. Тому в наших схемах за вугільним балоном іде УФ.
